Смугаста спідня сорочка, що є офіційним елементом уніформи французького воєнного флоту, витримала перевірку часом і стала невід’ємним атрибутом галльського стилю та символом курортного шику.
Якщо мова йде про предмети стильного гардеробу, важко не згадати одне з маленьких чудес моди – смугастий трикотажний джемпер або тільник.
Яскрава класика утилітарного стилю, яку французи називають tricot rayé (смугаста морська змія), була і є улюбленим одягом багатьох поколінь законодавців моди від Пабло Пікассо до Кейт Мосс.
Разом з беретом смугаста сорочка є безперечним символом французького курортного шику від Рив’єри до узбережжя Бретані.
Указом від березня 1858 року вовняна трикотажна спідня сорочка у біло-синю смужку стала обов’язковим елементом уніформи французького воєнно-морського флоту. Безшовний вузький джемпер з круглою горловиною довжиною до стегон мав офіційно узгоджену кількість смужок: 21 білу і 20 або 21 синю – спереду і на спинці та 15 білих і 14 або 15 синіх – на рукавах.
Французький виробник одягу в морському стилі Saint-James, який почав шити светри для рибалок і бретонські сорочки ще в середині XIX століття, розповідає про стару бретонську легенду, згідно з якою, 21 смужка відповідала кількості морських перемог Наполеона над британським флотом.
Утім, на думку інших, смужки були засобом безпеки: якщо людина впаде за борт, смугасту сорочку буде добре видно на тлі морських хвиль.
Експерти простежують походження “матроски” з кінця XVIII століття. Ранні версії смугастої сорочки з’являються на бретанських і нормандських гравюрах, що зображали рибалок. А перша письмова згадка про тільник зафіксована 1855 року в необхідному списку речей, які мають бути в мішку моряка.
“Матроска” була улюбленим одягом Жан-Поля Готьє, який зробив її фірмовим знаком свого будинку моди, випустивши чоловічі парфуми у формі торса моряка
Впродовж свого існування смугаста сорочка отримала багато неофіційних назв: тільник, тільняшка, матроска (в українській та російських мовах), а також “бретанська сорочка” у французькій мові. Остання назва, вочевидь, походить від торговців часником або “цибульних Джонні”, які приїжджали з міста Роскофф в Бретані і носили смугастий моряцький светр і берет, що згодом перетворилось на класичний образ французького моряка.
“Морська хвороба”
Національна гордість вплинула на любов європейців, насамперед британців, до морського стилю в одязі і аксесуарах. Заможні вікторіанські родини почали одягати своїх дітей у матроські костюмчики, після того як 1846 року королева Вікторія замовила такий для свого чотирирічного сина, Альберта Едварда, для прогулянки на королівській яхті.
Втім, популярність смугастої сорочки – це ще й перший приклад того, як елементи робочого одягу почали з’являтись у загальних модних тенденціях, перетворюючись, між іншим, і на символ емансипації жінок.
Серед перших шанувальників морського стилю була французька письменниця і відома бунтарка Колетт. Наприкінці XIX століття вона в тільнику і матроських костюмах з’являлась на балах-маскарадах, а згодом у кабаре в “сумнівних кварталах Парижу”
Габріель Шанель, яка цінувала передусім комфорт і яка ввела предмети чоловічого гардеробу в жіночу моду, була також одним з перших пропагандистів “матроски”. Її улюблений курортний вигляд складався зі смугастого джемпера, солом’яного капелюха і широких штанів.
Одним з її перших дизайнерських рішень, натхнених морською стилістикою, була блуза чоловічого крою з матроським відкладним коміром, пошита з трикотажу – матеріалу, який досі використовувався лише для чоловічої нижньої білизни і матроських сорочок. Цю модель дизайнерка вперше продемонструвала в своїй модній крамниці на престижному приморському курорті Довілі на початку 1900-х
Цей невимушений шик у стилі набуває популярності в богемних колах. Він стає притаманним багатьом художникам.
Мода Рив’єри
Привернувши увагу модників у часи Прекрасної епохи, справжню популярність тільник завойовує наприкінці 1940-х, як зазначає Дельфін Алланік-Коста. Морська смужка з’являється водночас в двох різних місцях. У джазових клубах Сен-Жермен-де-Пре в Парижі – місці, де збирались художники, письменники та інтелектуали того часу. Смугастий трикотажний джемпер надягають Борис Віан, Леонард Фужита і Жак Превер.
Водночас “матроска” підкорює й головні подіуми модних столиць. Вона стає родзинкою першої колекції Іва Сен-Лорана весни-літа 1962 року. Тільник продовжує надихати й сучасних модельєрів: від Comme Des Garcons до Еді Слімана (креативного директора Yves Saint Laurent). Він отримує безліч нових інтерпретацій у кожного гіганта моди.
Морська смужка втілює бунтарський образ моряка, авантюриста і богемного художника, митця
Підсвідома асоціація з морськими подорожами, вплетена в саму тканину тільника, робить цей предмет одягу привабливим, незалежно від часу та моди.
“І навіть сьогодні, коли ви одягаєте смугастий тільник, він несе це енергійне повідомлення світу.