Щоб почерпнути знання з історії жіночої блузки нам потрібно відправитися в XIV-XIII ст. до н.е. Саме тоді древні греки носили хітон (він є попередником рубахи), це верхній одяг, але одягали її одразу на тіло.
Трохи пізніше північні народи відчули необхідність нижньої білизни. І вже в ІІІ ст. до н.е. вони носили натільні рубахи під верхнім одягом. Древні римляни перейняли у північних народів рубаху разом зі штанами. Туніка з шерсті або льону стала домашнім одягом. Вона вже не була простим куском тканини, в який загортали тіло. Туніку шили з двох полотен, вона закривала плечі і одягалась через голову. Спочатку туніка мала лише бічні пройми для рук, потім з’явились короткі рукава, утворені складками тканини.
В Х столітті туніка починає перетворюватися на рубаху. Але тільки ХІV століття рубаха з тонкої льняної тканини стає прикрасою людини.
В XVI-XVII ст. найтонша шовкова блузка з жабо, мережками і рюшами була незмінною частиною гардеробу французьких і іспанських офіцерів ы вищих чиновників.
Але історія змінюється, і вже в 40-х роках ХІХ століття плаття, яке було обов’язковим і єдиним жіночим нарядом, поділяється на верх і низ – блузку (жилетик зі шнуровкою) і спідницю. Ось саме тут і розпочинається історія жіночої блузки – вона стрімко змінюється в залежності від подиху моди. В період бідермейєр жінки носили приталені блузи, прикрашені рюшами і оборками, з широкими рукавами. Під час модерну з’являються блузки з високими комірцями-стойками, спереду ліф прикрашається мережками і воланами. В 20-ті роки ХХ ст. спідниці вкорочуються, а блузки подовжуються, їх носять зверху спідниць. В 30-ті роки мода змінюється – спідниці подовжуються, а блузки вкорочуються, вони все більше схожі на чоловічі сорочки. В 50-ті роки Коко Шанель створює дуже просту модель блузки – білу шовкову блузку з комірцем-бантом. З цього часу блузка постійно змінюється: різні фасони, тканини, прикраси. Але вона вже не виходить з моди.